Чорнобильська атомна електростанція розташована поблизу міста Прип’яті на півночі України. «Чорнобиль», про який до 26 квітня 1986 р. мало хто чув поза межами України, став для світу втіленням найгірших людських побоювань щодо комерційної атомної енергетики.

Сама аварія, її наслідки й подальші зусилля міжнародної спільноти з підвищення ядерної безпеки станції, дезактивації джерел радіаційної небезпеки, що утворилися внаслідок аварії, і підготовка до виведення з експлуатації нині зупинених решти реакторів добре задокументовані. Версії того, що трапилось і чому, нещодавно були відображені в телевізійному фільмі, який отримав міжнародне визнання.

Та менш відомим є вплив на навколишнє середовище і дику природу в межах 30-км зони відчуження, яка була створена 34 роки тому, одразу після аварії. Забруднення території зони відчуження нерівномірне, з плямами з надзвичайно високим рівнем забруднення, які утворилися внаслідок розвіювання вітром радіоактивного пилу під час аварії. Подальше забруднення розповсюджувалося з численних місць, де поспіхом були захоронені різноманітні матеріали, що утворилися під час аварії, а також обладнання, використане в боротьбі з її наслідками.

Попри високі рівні радіоактивного забруднення, а також завдяки обмеженням на повторне заселення території, впродовж років дика природа процвітала в цьому місці, яке стало природним заповідником, хоч і створеним у неприродний спосіб. На додаток до численних видів флори й фауни, зона відчуження тепер стала домом для диких кабанів, бобрів, лосів, рідкісних коней Пржевальського, вовків, європейських рисей, європейських зубрів і ведмедів. Заборона на людське втручання і відсутність домашньої худоби на пасовищах призвели до змін у рослинному світі. Занесене вітром насіння проросло, безперешкодно заполонивши луки деревами. Понад 40% території лук і пасовищ стали тепер лісами, в яких вільно ростуть сосна звичайна, дуб і береза.

Ці нові ліси разом зі старими створюють невидиму небезпеку: молода порость, зламані гілки, повалені дерева, листя та подібний хмиз у суху пору року стають «пороховою бочкою», готовою спалахнути й рознести вогонь по лісах. Окрім цих потенційних пожеж, надзвичайно високою є небезпека знищення лісів і розповсюдження радіаційної небезпеки через радіонукліди, які переносяться повітрям. Зона щороку потерпає від таких пожеж, але донедавна вони зосереджувалися здебільшого на широких територіях, зарослих травою та кущами, мало шкодячи більш дорослим деревам. На щастя, хоч при таких пожежах дійсно вивільнюється велика кількість радіонуклідів, вони локалізувалось у зоні відчуження, а на решті території зони рівні радіації залишались нижчими граничних рівнів. Проте останніми роками небезпека виходу таких пожеж з-під контролю і ширшого розповсюдження високих рівнів радіоактивного забруднення зросла внаслідок значних кліматичних змін. Так, у квітні 2020 р., після надзвичайно м’якої та сухої зими, лісові пожежі лютували багато днів, підбираючись зовсім близько до зупиненої атомної електростанції, а також до сховищ радіоактивних відходів. Пожежа знищила немало дерев у «рудому лісі», який за останні 34 роки виріс на місці, де були захоронені радіоактивні матеріали. Радіаційний моніторинг під час і після пожежі виявив, що радіація в зоні залишилася на рівні, нижчому встановлених обмежень, і не поширилась за межі зони в небезпечних кількостях; проте ризик такого розвитку подій залишається високим. Яскравим прикладом цієї небезпеки є великі лісові пожежі, що тривали в зоні відчуження протягом весни 2020 р.

Для привернення уваги до цієї важливої проблеми та щоб продемонструвати один з ефективних способів зниження цього ризику, Європейський Союз разом з Державним агентством України з управління зоною відчуження розробили, спроєктували, збудували та ввели в експлуатацію пілотну установку для спалювання – інсинератор у місті Чорнобилі.

Цей інсинератор призначений для контрольованого спалювання деревини, зібраної під час розчищення підліску, і завдяки цьому для:

• зменшення ризику лісових пожеж, оскільки суха деревина збирається й вивозиться;
• зменшення рівня забруднення, оскільки горіння відбувається в контрольованому режимі і димові гази піддаються ретельному фільтруванню, що перешкоджає потраплянню радіонуклідів в атмосферу;
• створення сезонних робочих місць на розчищенні лісів;
• стабільного виробництва тепла для міста.

Для розміщення інсинератора було знайдено відповідну будівлю, в якій було виконано певні конструкційні вдосконалення, перш ніж встановлювати установку. Коли будівля була готова, було змонтовано інсинератор.

Деревину, кору й гілки, що підлягають утилізації, підвозять до установки, подрібнюють на тріски у дробарці й зберігають, перш ніж спалити. Тріски повинні мати вологість менше 60%.

Система подачі з повздовжнім транспортером подає тріски зі складу до завантажувального пристрою, який доставляє їх до печі з рухомими колосниками. Інсинератор працює на основі пошарового горіння з використанням решіткової конструкції рухомих колосників, що дозволяє досягти максимальної ефективності спалювання при мінімумі забруднюючих речовин.

Димові гази від спалювання деревини відводяться до камери допалювання, де відбувається теплообмін, і тепло від димових газів використовується для нагрівання води, що подається споживачам у місті Чорнобилі. Чорнобиль – тимчасовий дім для працівників зони, там же розташовані адміністративні будівлі зони відчуження.

Димові гази очищуються у високоефективному мультициклоні, потім шляхом вприскування активованого вугілля, і після цього проходять через рукавний фільтр.

Використання активованого вугілля підвищує ефективність рукавного фільтра при утриманні таких елементів, як ртуть, стронцій та цезій. Завдяки такій системі очищення концентрація пилу у викидах не перевищує 5 мг/см3, що значно нижче від допустимих рівнів забруднення за стандартами ЄС та України. Димові гази, очищені від шкідливих компонентів і пилу, випускаються через димар.

Автоматична система золовидалення за допомогою скребкового механізму видаляє золу і шлам та пакує їх у 210-літрові бочки. Конструкція цієї системи запобігає будь-якому виходу пилу чи розсипанню золи поза бочку або з самої системи за відсутності бочки.

Вся система інсинератора повністю автоматизована і керована комп’ютером. Відбувається постійний моніторинг рівнів радіоактивного забруднення деревних трісок, газових викидів та золи. Також здійснюється моніторинг радіоактивного гамма- та бета-забруднення обладнання, будівлі інсинератора та компонентів довкілля.

Від дня свого введення в експлуатацію в середині 2017 р. пілотна установка спалювання успішно працює і довела безпечність та екологічність своєї технології, що дозволяє ефективно поєднувати завдання очищення навколишнього середовища та економічної вигоди для суспільства. Результати роботи цього пілотного інсинератора демонструють урядові України та приватним інвесторам хороший комерційний потенціал для наслідування прикладу та виведення його в промислові масштаби.